Мета. Формувати моральні основи дитячої особистості засобами слова; сприяти вихованню міцної внутрішньої опори людини; розвивати уявлення дітей про чуйність, відповідальність, гідність,діловитість, духовність; засвоїти правило: своєчасно допомагати іншим, а не чекати, коли у вас попросять про це.

 

Обладнання : мультимедійна презентація, картки, квіти, іграшки, «дерево Добра».

План проведення заходу.
І. Вступ.
1. Правила Доброти.
2. Легенда про добро і зло.
ІІ. 1. Оголошення теми та мети.
2. Приклади з життя.
3. Позитивні моральні якості людини.
4. Якості особистості, що заважають творити добро.
5. Совість – яка вона?
6. Зустріч « Дерево зла перетворити на дерево добра».
ІІІ. Заключна частина.
1. Заповіді життєтворця.

Легенда про добро і зло.
Жили на вулиці двоє сусідів. Одного разу один зробив іншому велике зло. Ображений чоловік, прагнучи відповісти помстою, вирушив до мудреця за порадою. Що ж мудрець йому запропонував? Відповісти зловмиснику добром! Сусід послухався, а у відповідь був знову нагороджений злом. Мудрець і тут порадив не шкодувати добра. Сусід ще раз послухався, віддячив добром. Але, через деякий час, у відповідь одержав зло. Сусід прийшов до мудреця, і той знову порадив йому віддячити добром. « Але, я вже стомився віддячувати йому добром!»- заперечив сусід. « Якщо зловмисник не стомився від зла, то чому ти стомився від добра?»- відповідав мудрець.

- Сьогодні ми з вами поведемо розмову про загальнолюдські риси характеру, в основі яких лежить споконвічна боротьба між добром і злом.
- Розпочати розмову мені хочеться із життєвої ситуації, про яку ми нещодавно дізналися із преси:
« Одного разу старенька мама приїхала до свого сина, який жив у великому місті. Привезла із села яблук, груш і запашну паляницю. Син запросив матір на прогулянку. Гуляючи вулицями міста старенька часто зупинялася. Дух запирало, бо вже і здоров̓ я не те, і з радості, що поруч з наймилішим сином. Наблизившись до скверу, син запропонував матері сісти. А сам відійшов, сказавши, що зараз повернеться. Але… Вечір… Може, в цей час по телебаченню оголошують, що розшукують дитину, яка не повернулася додому. Але ніхто не скаже, що розшукують стареньку матір… Коли стареньку запитали, як вона сюди потрапила, та відповіла, що заблукала, нічого не сказавши про сина. Адже її син вчений, він не міг її залишити, запевняла себе мати. Їй і в голову не приходила думка, що він залишив її назавжди, давши в руки буханець хліба».
- Чи є серце у такої людини?
- Якщо є, то яке воно?
Ще у древніх, які жили до Гомера, моральні уявлення були розвинені дуже добре. Свідчення цьому «Книга мертвих» , яка з̓ явилася в повному обсязі в середині другого тисячоліття до н. е. В ній записано: «… Я не чинив зла…Я не крав…Я не заздрив… Я не лицемірив…Я не обманював… Я не підслуховував… Я не марнословив…Я не гнівався…Я не був глухим до вірної мови…не приховує нічого моє серце…Я не ображав іншого…Я не виявляв зарозумілості…я не вирізняв себе за іншого...Я не піднімав руку на слабкого…Я не пригнічував раба перед лицем його господаря…Я не був причиною його сліз..Я не вбивав…Я не злословив…».
Ще раніше, в епоху Древнього царства, у написі на надгробній плиті жерця є такі слова:…Я говорив істину…Я рятував нещасного від більш сильного…Я давав хліб голодному, одяг нагому…Я хоронив того, хто не мав сина свого…Я давав човна тому, хто не мав свого човна..Я поважав батька свого…Я був ніжним до матері…».
Міцним грунтом для доброчинності є почуття. Першоосновою цього слова є поняття «чути» ( вухами, носом), «відчувати» можна фізичний біль( душею, серцем), « передчувати »- радісну, або сумну подію, «співчувати» - це похідні поняття від « почуття».
Але не завжди ми можемо розуміти почуття іншої людини. ( Приклади з життя).
« Співчуття до тварин настільки пов'язане з доброю натурою, що можна напевне стверджувати: той, хто жорстокий до тварин, не може бути добрим»,- писав Жан Поль.

- Якими ж позитивними моральними якостями має володіти людина, щоб бути доброчинною?
БЕРЕЖЛИВІСТЬ
БЛАГОРОДСТВО
ВІДВЕРТІСТЬ
ВЕЛИКОДУШНІСТЬ
ВИТРИМКА
ВИМОГЛИВІСТЬ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ВІРНІСТЬ
ГІДНІСТЬ
ДУХОВНІСТЬ
ЛЮБОВ
МИЛОСЕРДЯ МУЖНІСТЬ
ПОРЯДНІСТЬ ПРАВДИВІСТЬ
ПРАЦЕЛЮБНІСТЬ СКРОМНІСТЬ
СМІЛИВІСТЬ СОВІСТЬ
СПІВЧУТТЯ ТЕРПИМІСТЬ
ЧЕСНІСТЬ ЧУЙНІСТЬ

Далеко не завжди люди обирають доброчинність. Хоч на словах, здебільшого, всі визначають добродійство, та у своїй практичній діяльності керуються не благородними спонуканнями, а користю, честолюбством, низькими пристрастями.
Благородні пристрасті наслідують обов'язок. Низькі - ставлять за мету лише вигоду.

- Які ж якості особистості заважають творити добро?
БЕЗСОРОМНІСТЬ ГРУБІСТЬ
ЗАЗДРІСТЬ МІЩАНСТВО
НАКЛЕП ПІДСТУПНІСТЬ
РЕВНОЩІ ЛИЦЕМІРСТВО
ЛИХОСЛІВ̓ Я ЧВАНЛИВІСТЬ
ХАБАРНИЦТВО АМОРАЛЬНІСТЬ

З негативними якостями особистості слід так само працювати, як із позитивними. Педагог, як сівач, повинен передбачати те, що він має виростити. В.О. Сухомлинський застерігав: « Разом з батьками своїх вихованців ми вбачаємо сенс своєї, розрахованої на довгі роки, роботи в тому, щоб діти розуміли і відчували: у світі є речі мерзенні і гидкі. Ставитися з огидою, обуренням до цих речей - моральна доблесть; бути якоюсь мірою причетним до них - підлість і підступництво, зрада, продажність.

Мерзенним і гидким є:
- на одинці із собою робити не так, як ти робив би на очах у людей;
- лінуватися, бути ледарем, неробою, дармоїдом;
- видавати за доблесть і заслугу те, що є твоїм обов̓ язком;
- бути жадібним, корисливим, негостинним;
- глумитися зі старості ;
- лицемірити, говорити не те, що думаєш;
- запобігати перед тим, хто сильніший від тебе;
- давати порожні обіцянки, не додержувати слова;
- нашіптувати, доносити на товариша;
- бути легкодухим, уникати відповідальності за свої вчинки;
- байдуже проходити повз людську біду, горе, відчай, посилаючись на свою слабкість;
- використовувати свою силу, фізичну перевагу у боротьбі зі злом;
- мовчати, коли треба говорити, й говорити, коли треба мовчати;
- відступати перед небезпекою, щоб зберегти спокій, благополуччя;
- добиватися для себе полегшення за рахунок товариша;
- кривдити дівчину, жінку;
- базікати;
- глузувати з калік;
- не любити й кривдити тварин.

Одним із важливих моральних компонентів, що породжує доброчинність, є совість.
СОВІСТЬ- це знання, багато разів помножене на переживання. Соромся слабовілля, безпринципності, « безхребетності». Гори від сорому, якщо відчуваєш, що в тобі заворушився мерзенний черв̓ ячок, ім̓ я якому - « моя хата з краю».
Соромся байдужого ставлення до громадського життя, виконання обов̓ язку.
Соромся не тільки явної підлості, а й найменшого приводу, щоб про тебе могли подумати, як про підлу людину.
Соромся некультурності, безвідповідальності.
Завдання зустрічі: дерево зла перетворити на дерево добра.

Питання для обговорення:
1. Чи досить одного розуму, аби людина була привабливою?
2. Чи буває нікчемою розвинена високоінтелектуальна людина?
3. Як ви розумієте поняття « доброчинність» ?

Заповіді життєтворця :
1. Приборкайте у собі агресора.
2. Позбавтесь вад, які ведуть до гріхів.
3. Будьте вдячними, добрими, великодушними, милосердними.
4. Вірте в свої сили і в те, що ви робите.
5. Робіть із задоволенням те, за що беретесь.
6. Закони і правила поважайте, та не сліпо.
7. Любіть життя.
8. Знайте в усьому міру.
9. Запитуйте, якщо не знаєте.
10. Стримуйтесь від обіцянок.
11. Будьте обережними і чуйними.
12. Подолайте страх зробити помилку.
13. Не робіть за інших те, що вони здатні зробити самі.
14. Навчайтеся слухати і чути.
15. Довіряйте, але перевіряйте.
16. Майте право відмовити, але не відчувайте себе винним.
17. Відносьтесь до їжі, як до маленького свята.
18. Живіть « тут і зараз».